Небес холодних світлу вишиванку
Гаптує дощ на вікнах в нитку сиву.
І місто з нами грає у мовчанку,
Гадаючи на сутінь чи на зливу.
І варить небо знов солону юшку,
Краплиння перепише листя ноти.
І лляє суму чай гіркий без лишку.
Дощить ліниво, тихо, без охоти.
Старіє небо враз в дощу молитві.
Ховаємо себе у серця храми.
А зранку небеса зростуть блакитні,
Де трави водять дощ сліпий ночами.
16.06.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2025
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР