Наш кіт Мурко не спав всю ніч. І як могло це статись?
Сказала мишка, що прийде до нього, щоб погратись.
Цікаво буде гратись вдвох, коли всі сплять навколо.
Не заважатиме ніхто, і часу буде море.
Сказала - й зникла. І нема. До ранку не з'явилась.
Мурко ж чекав. Над ним зоря яскраво так світилась.
І не одна, багато їх. Усі світились гарно.
То ж милувався наш Мурко. Не гаяв часу марно.
До нього місяць посміхавсь. З Мурком він ніби грався.
За хмару знову он пірнув, знов ніби заховався.
А ще Мурка позвав Дружок. Вдвох кісточку погризли.
Розказував історії, цікаві й дуже різні.
На мить якусь в сарай забіг. Не спало там ягнятко.
Коли йому помуркотів, заснуло мов дитятко.
А ще на дереві сидів. Там пташечки в гніздечку.
Тривожити він їх не смів. Сидів собі скраєчку.
Він чув, як вітер шелестів... Листочки нахилялись.
Відчув, як яблучка росли і соком наливались.
Тільки під ранок захотів Мурко наш дуже спати.
У росах лапки він помив, як швидко біг до хати.
Тепер дружити наш Мурко із мишками не хоче.
Для тих, хто добрим й чемним є, він лагідно муркоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2025
автор: Надія Башинська