Заблукала душа у погожому дні
У п’янкому розмаї весни
Як тоді, як колись знов лунають пісні,
Кольорові ще бачаться сни...
Їй би тихо принишкнути десь у кутку
Захлинутися спогадом мрій,
Бо пора вже й ступити на кладку хитку...
А вона все шепоче «Не смій!»
В черешневім раю ожила, розцвіла –
Ще так прагнуть цілунків вуста...
Не вертатись на стежку, що нею я йшла,
Щоб свої рахувати літа.
Заблукала, щаслива, а хочеться так
На сніданок черешень удвох
В неповторний розсвіт, в незабутніій той смак
І в сердець мовчазний діалог...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2025
автор: Олена Бондар (Бондаренко)