Вже доволі написано віршів,
Крізь які просякає журба,
Та бажати іще трохи більше
Чи гріховно поету хіба?
Тож нехай міркування відверті
Окривавлять навколо усе,
Чим палатиме серце до смерті,
Що колись і мене віднесе
Вдалечінь, де штормами привілля
Закатовано дужий маяк,
Від котрого буруняться хвилі,
Бо розбити не можуть ніяк.
Дай же, фатуме, краплю терпіння,
Щоби випало якось мені
Зазирнути жагучим промінням
У даремно розбризкані дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041808
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2025
автор: Zorg