Я танцую как голубь в небе,
Крылья мечты моей меня ведут.
Ты стоишь и смотришь на меня.
Чувствую как сердце пылает тут.
Голуби воркуют о любви,
Каждое движение это мелодия любви,
Целую тебя делая
па в танце, в бризах играет весна.
Рассвет нас рисует в росах цветка.
Теплое дыхание возбуждает меня.
Касаюсь тебя, касаюсь тебя.
Танец любви - наша вечная песня,
мы вместе, мы вместе.
Голуби воркуют о любви.
Каждое движение как зов стихий.
Целую тебя в ритме сна,
В танце бедрами играет оргазм.
В каждом шаге
Раскрываешся ты,
как цветок для любви,
как цветок для любви.
Это не просто танец - это полёт!
В сердце звучит любовный мотив..
Голуби воркуют о любви.
Каждое движение, как зов стихий.
Целую тебя в ритме сна,
В танце бедрами играет оргазм.
В каждом шаге
Раскрывается платье.
Это не просто танец, это полёт.
В сердце звучит желанний мотив.
Голуби воркуют о любви,
Голуби воркуют о любви.
Каждое движение как зов стихий.
Целую тебя в ритме сна,
В танце бедрами играет весна,
в любовь по утрам играет весна,
нам не до сна, расцветает весна,
расцветает весна.
***
Убивати дітей,
Убивати онуків.
У кого скажіть
клепка з вас є?
Що у одних, що у інших.
Немає, нема.
Чому тільцю скажіть ми служим?
І там і козел
І тут такий.
Кого вбиваємо?
Дітей?
А ради чого?
Їхніх статків.
Імперіалізм пожирає,
живе за рахунок війни.
Розвиток його ж привів до кризи.
І вихід завжди ж у війні.
Ковтнути, розірвати, збагатитись,
Підкупити, кредитом спокусити
І на крові, поту людськім,
На стражданнях знов і знов заробити.
Щоб вийшли із кризи капіталісти,
Одне одному горло ми мусимо гризти.
То у кого скажіть клепка є?
Той і той оліхарх і замітьте вони не воюють.
Донати чиї на війну?
Це страшно.
Одні гинуть, а інші купують банки і віли.
І доки імперіазм цей проклятий
Вбиватиме дітей?
Де подівся глузд у людей?
Вас ще горе не торкнулось?
Процвітають на крові, підлі вбивці, злодії.
* Те, що виростили, зростили ненавість до сусідніх народів, до чужої віри - не означає, що вони не одної з нами крові.
Прадід з прабабкою, дідусь із бабусею, дядько з тіткою і розділяє нас видуманий ними кордон, якого ніколи у природі не було й не буде.
Це називається прихватизація, це моє, а твого немає.
Та нічого ні вашого, ні нашого немає, всі ми гості на цій землі.
Як можна родичів убивати?
Душу тільцю продавати?
Ви ж виконавці наказів злодюг.
І той цар і тут цар, та і які вони царі, до царів ще їм далеко.
Але вирішують вони, а не ми, кому жити, а кому ...
Безглуздя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2025
автор: oreol