Коли думки твої переплелись всі
Не розумієш де ти нагрішив
І вже нема ніякої надії
Змирився з тим, що ти своє віджив…
Коли втомився згадувати рідних
Думки про них були увесь цей час
Ведеш себе немов з палати божевільних
Прибулець із планети Марс
Контузія це як ранкова кава
З рахунку збився яка на цей раз була
Не маєш більше ти надії
Так само як і шанс на вороття….
Але це все думки твої маразматичні
Бо люди всі по іншому живуть
І воювати тебе не просили
Та каву із рогаликами пʼють …
Немов розділені світи два
Хтось віддає життя, а хтось живе
Хтось мріє ще зробить лиш подих
А хтось вибирає американо чи лате
А інші за кордоном влаштувались
Там краще жити, ніж в тій Україні
Мене ніколи там і не цінили….
А тут я кури продаю на грилі…
І взагалі, що за дурні питання
Чому я маю когось захищати?
Нехай воюють ті кому немає чим зайнятись
Все, я спішу…. Мені ще вишиванку прасувати…
Хай час розставить по своїм місцях все
І щоб герої не забуті всі були
Покинули країну ? Не вертайтесь…
Нам не потрібно вашої чуми…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2025
автор: Сергей Склярук