А МИ ЗАКІНЧИМОСЬ

А  МИ  ЗАКІНЧИМОСЬ

А  ми  закінчимось…  ви  знайте,
Стає  нас  менше  защораз,
Орді  шляхи  не  відкривайте,
Бо  ворог  ближче  кожен  раз.

А  ми  закінчимось,  як  літо,
Ми  тут  закінчимось  колись,
Тут  не  одного  з  нас  вже  вбито…
Не  йдеш  на  поміч,  то  молись.

А  ми  закінчимось…  Це  правда…
Й  ніхто  не  йде  нас  заміни́ть,
На  захист  стати  кожен  мав  би,
Аби  усім  нам  далі  жить.

А  ми  закінчимось…  на  фронті,
Бо  нас  неміряно  не  є,
Не  видно  МИР  на  горизонті,
Ударів  ворог  завдає.

А  ми  закінчимось,  як  днина,
Яка  мина  й  не  поверта,
Хтось  втратить  донечку,  хтось  –  сина,  
Замовкнуть  кожного  вуста.

А  ми  закінчимось  не  вдома,
Ми  всі  закінчимося  тут…
Зате  у  вас  в  домівці  втома…
Нас  на  щиті  звідсіль  везуть.

А  ми  закінчимось…  повірте,
Не  вічні  ми…  що  не  кажіть,
Аналізуйте  все  і  змірте…
Боротись,  хлопці,  поможіть…

14.06.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР