Ластівкою чорною в небо полети,
Крилами тоненькими хмари розітни.
Буря насувається, краплями дощу
Я тебе у серденько сво́є поміщу.
З вітром неприборканим полетиш за край,
Де шепочу з тінями: - йди, та не вмирай...
Видру тебе з темряви, в неба відмолю.
Віра хай примножиться силою в бою!
Громом розривається помста, гнів і лють.
Правдою вогненною всіх чортів зітруть.
Схилами багряними стелиться туман.
Прикладу чар-зіллячко до твоїх п'ять ран.
Ластівками чорними спогади снують.
Ті, хто не вернулися - все одно живуть.
Чорними півтінями повертають в сни,
Де таки діждалися спраглої весни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2025
автор: Марічка9