безкрилий янгол
за спиною
ну хто зробив таке з тобою?
чому вітрами нас зрива?
і прорива
в серцях
«діра»?
ти усміхаєшся мені,
не вірю я в уста твої,
бо я так само вічно граю
веселу, щиру і
безкраю.
і тільки ти прозоро бачиш,
як часто мовчки тихо плачу,
як часто мовчки я сміюся,
бо не здаюся,
не
здаюся...
лиш ти ночами обнімаєш,
жалієш, грієш і зітхаєш.
якби літати мала б сил,
то вже б лишилася
без
крил.
а люди, знаєш, не дивуюсь...
і за товар я не торгуюсь,
живуть неначе сотні літ,
живуть
лише
десятки
літ...
14/07/2020 (м. Київ, Хрещатик)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2025
автор: Olivia Home