А діти, і без слів, являють Суть Творця

Смугасте,  як    тільник  -  ярлик  наш  на  життя,
На  серця  ритм  "люблю"  -  ярлик  пекельна  ноша,
Коли  святі  і  вічні  -  Божі  почуття,
Не  бажані  душі,    бо  любить  вона  гроші.
А  наші  діточки  -  дар  дивний  від  Творця,
Уміють  і  без  слів  являти  Суть  Святого,
Бо  з  раю  прибули    -  з  ритмом    "люблю"  в  серцях,
Бо  вільни  діти  від  -  світогляду  земного.

Відповімо  за  них  перед  Святим  Творцем,
Як  ставились    до  них  дбайливо  чи  недбало,
Яким  ми  на  землі  були  для  них  взірцем,
Який    був    дух  в  душі  -  безгрішний,  чи  зухвалий?
Як  стан  душі  батьків  -  школярка  у  Христа,
Хто  Переможець  над  -  смертним  гріхом  і  смертю,
Творця  життя  -  "люблю"  -  щасливий  її  стан,
Їй,  ніби  рибі  зонт,  світогляд  грішно  -  смертний!

***
ЗУХВАЛІСТЬ  -  порок  та  вада  особистості,  
негативний  поведінковий  прояв,  
симптом  хамства,  в  релігії  —  гріх


#####

Ноша  любви  даже  детям  под  силу

Жизнь  нарекли  полосатой  тельняшкой,
Иго  любви  наказанием  тяжким,
Волю    свою  утверждая,  забыли:
Ноша  любви  даже  детям  по  силам.
Воля  Творца:  «возлюбите  друг  друга»
Стала  для  нас,  словно  тяжким  недУгом,
Нет  бы,  в  глазёнки  детишек  вглядеться,
Чтобы  увидеть  в  них  чистое  сердце.

Дети,  как  будто  посланники  рая,
Ангельским  взглядом  на  мир  наш  взирают
Полным  любви,  на  взаимность  надеясь,
Взрослым  душою  и  сердцем    доверясь.
Коль  поведём  их  дорогой  страданий,
Что  ж  приведём  им  в  своё  оправданье  -
То,  что,  восстав  против  воли  Господней,
Тянем  себя  и  детей  к    преисподней?

Может,  не  поздно  мышленье  по  жилам:
Ноша  любви  даже  детям  по  силам?


#####

В  век  расцвета  формализма,
И  упадка  содержанья,
В  мир  хочу  своею  жизнью
Принести  Дух  восклицанья!
Восклицанья  от  познанья,  
Что  дан  грешным  дар  спасенья,
Что  в  молитве  покаянья
Всем  Христос  даёт  прощенье!!!

Восклицанья  от  де-факто:
Душа  стала  чадом  Божьим,
Обрести  Его  характер,
Как  дитя  Святого,  сможет!
Восклицанья  от  участья
В  действе  вечного  "люблю  я",
Когда  хочется  от  счастья
Петь  под  небом  АЛЛИЛУИЯ!

Восклицанья  -  жизни  норма,
Когда  сердце  в  Божьей  власти,
То  душа  не  только  формой,
Содержаньем  -  дышит  счастьем!
Тело,  как  сосуд  из  глины,
В  нём  душа,  как  содержанье,  
В  ней  храню  любовь  -  святыню,
Мой  Источник  восклицаний!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2025
автор: Ведомая любовью