Наші ро́ки шкільні промайнули у щасті, й тривозі,
Бо з цікавим дитинством йде нена́висна поруч війна.
Збройні сили відважно протидіють ворожій загрозі,
ЗеСеУ – найміцніша опора, броня захисна.
Пам’ятаю долоньку в надійній руці свого тата,
Коли я з хвилюванням, тривогою йшла в перший клас.
А сьогодні хвилююсь за воїна – батька-солдата,
Який землю боронить, країну та кожного з нас.
Ти би птахом злетів, лиш би бути, татусю, зі мною,
Про сім’ю теплі помисли і про моє майбуття.
Я люблю тебе, рідний, і дуже горджуся тобою.
Щиро Бога прошу́ за здоров’я твоє і життя.
Золоті твої руки необхідні й потрібні нам, тату.
І чекають на тебе безліч добрих і ко́рисних справ.
Ну а я відпроваджу шкільну роковину дев’яту,
Буду вчитись, трудитися, жити, як ти научав.
Ми складаєм подяку й тобі, і твоїм побратимам,
Усім тим, хто тримає над нами ясну голубінь,
Всім Героям війни, українським нескореним силам,
Хто майбутнє будує для нас і для всіх поколінь.
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2025
автор: Галина Брич