Я з роду тих, по кому дзвін лунає
Не крізь роки уже, а крізь віки,
Бо моє серце волею палає,
А прадіди – то вільні козаки.
Я з роду тих, хто йшов на барикади,
Переборовши у дорозі страх,
Йшов проти тих, хто був народу катом,
Ім’я таких чорніє й на хрестах.
Я з роду тих, кому болить Вкраїна
І смерті її відданих синів,
Для кого люба мова солов’їна,
Тривожать доля, звичаї й пісні.
Я з роду тих, кому земля ця – мати,
Тому завдячую я саме їй
За те, що вчила стрій завжди тримати,
Вписавши це в життя свого сувій.
Я з роду тих, для кого Україна –
Його земля, а не порожній звук,
Такого не поставить на коліна,
В народі вірним сином назовуть.
Я з роду тих, для кого слово ВОЛЯ –
То найсолодше слово поміж всіх,
Із ним ішли у бій за кращу долю,
Бо не боротися за неї – гріх.
Я з роду тих, кого хвилює доля
Землі з ім’ям коротким надто – Русь.
І з тим, що ворог нас лишає дому,
Ніколи я, ніколи не змирюсь.
Я з роду тих, у кім живе донині
Любов свята до рідної землі.
Вона – від Сум до Хусту й полонини,
Де хліб є і до хліба на столі.
8.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2025
автор: Ганна Верес