*****
Сонце світить, блискотить,
Сяє та палає,
Пломенить, палахкотить,
Ніжно зігріває.
Щастя більшого нема,
В мить цю видається.
Радість серце обійма.
Серденько сміється
Весело, мов немовля,
І життю радіє,
А навколо вся земля
Квітне та буйніє
Так, неначе в перший раз
І останній, квітне.
І здригається ураз
Серденько тендітне
Від прекрасної краси,
Що й не передати,
Хоч би як ти не проси.
Тілом відчувати,
Серцем і душею теж
Лиш можливо диво
Це. Немає щастю меж.
Всюди так красиво.
І тону я в цій красі
Повністю, до краю.
На землі живуть усі,
Я ж – немов у ра́ю.
І за спиною немов
Крила виростають,
І мене і знов, і знов
Міцно огортають
Неймовірні почуття
Й думи неймовірні,
Що мені усе життя,
Певен, будуть вірні.
Євген Ковальчук, 23. 06. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2025
автор: Євген Ковальчук