Він повертається додому,
навіки, навіки,..
Мама сину дорогому,
цілує повіки...
Він повертається назовсім,
люди на колінах...
Онімілі в безголоссі:
плаче Україна...
Обірвалась стежка в долі,
в пам'яті - прожите...
Побратими йдуть поволі,
журбою небо вкрите...
І повсюди квіти, квіти,
Бог Небесний,зжалься!
Сину більш не шепотіти:
"Мамо, не печалься!"
У війни вогонь погасне,
будемо ми вільні...
А у мами горе власне,
назавжди в родині...
на щиті додому їдуть,
героїчні люди...
Земляки назустріч вийдуть,
у годину смути...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041598
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2025
автор: Межа реальності