А в небі знову, щось гуркоче,
То барабанить, мабуть здаля,
Мороз по тілу тепла просить,
Ти пригорни, я навік твоя.
Не спи, прошу, як мале дитя,
Веде годинник, відлік часу,
Не стримуй дотики, почуття,
Подаруй ніжність, солод, ласку.
Вишневий сік, на устах блискіт,
Легенький трепіт, хай відчую,
Візьми в обійми досить ближче,
Най серця стук, гучний почую.
Прийми мене, як пташку нині,
Нехай зігріють твої крила,
Щоби літала в небо сині,
І ти сказав кохаю мила.
Під тонким, зимним, покривалом,
На мить спини, наш час жаданий,
Розбуди пристрасть із запалом,
Веди в спокусу мій коханий.
Твоє чоло вкрите росою,
Бентежно, звабливо пірнати.
Щаслива вмиюся сльозою,
Нас час навчив щиро кохати…
Я божеволію з тобою,
Нині не треба, шанс втрачати,
Вдвох зігріваємося, любий.
2021 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2025
автор: Ніна Незламна