ВІДЛУННЯ СНІВ
Світ ілюзій як нічний прибулець,
Все навколо мов примарний дим.
Те, що бачиш, — блиск далеких вулиць,
Те, що чуєш, може бути всім.
Біль приходить і здається, справжній,
Але ранок витре кожен шов.
Плач засне, коли розбудиш правду,
Все минає в вічність без умов.
Серед тіней буде і прозріння:
Все, що з нами, зіткане з нічних
Вогників старого сновидіння,
Ми не власні бути серед них.
Той, хто бачить суть крізь блиск і втому,
Той не має вже поганих снів.
Він іде немов завжди додому,
Без зупинок, без своїх гріхів.
Все, що є — це мить, розкрита в серці,
Суть життя завжди підвладна снам.
Світ сприймаєш ніби у люстерці:
Що покажеш, те побачиш сам.
Мирослав Манюк
12.06.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2025
автор: Мирослав Манюк