Приручити мене — як кішку:
Ні один за життя не зміг.
Я торкаюсь — м’яка і ніжна,
та у погляді — тінь доріг.
Ти гадаєш — я вже з тобою,
Бо пірнаю в обійми твої.
Та насправді — я граю грою,
де всі правила у мені.
Ти вважаєш — я вже покірна,
що пішла на тепло й любов…
Та в мені — ніч напіввільна,
і свобода — мов тихий зов.
Я муркочу — та це омана,
я зникаю, коли схотів.
Моє тіло — шовкова рана,
Що не любить чужих ланцюгів
Я втікаю — і ти за мною,
я шепочу — й тремтять уста.
Ти вважаєш, що я без зброї…
Й моя зброя — жага пуста?
Я ж в тобі вже, як дим у тілі,
Як слабкий, то мене минай,
Ти ще мрієш — а я вже вмію…
підкорити. Не підпускай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2025
автор: Лія***