Іще не скоро відболить,
Чи ж відболить воно насправді?..
Вдовине горе кожну мить
Пече в душі...Думки намарне...
Перелопачують слова,
Події, сварки і розради...
А нині як?..Одна...Сама...
Як же мені тут дати ради?...
Де взяти сили для життя?...
Скажіть мені, смиренні люди!..
В душі кохання й каяття,
Як стриматися від облуди?..
Я хочу жити, як усі...
Турбує в час вечірній лоно...
Тягнуться в безвість промінці,
І на душі стає так млосно...
Шкребеться змій... Жива!.. Жива?..
Губляться в безвісті зітхання...
Будь проклята в віках війна,
Котра руйнує сподівання!..
Лишає тишу, біль, сльозу,
Що котиться змією долі...
Десь, поміж тим, собі знайду,
Розраду в дружньому я колі.
11.06.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2025
автор: Валентина Ланевич