Вмирають найкращі, хизується зло,
Бо щоб не померти не всім повезло,
Тут спалах ракети, сполохані будні,
І хто творить зло, мріє, що не осудний.
Помилуй нас, Боже, ми хочемо жити,
Орати поля, в синє небо дивитись,
Це Ти справедливо всіх судиш гріхи,
Врятує народ Твій лише порух руки.
Вже маками кров на полях розцвітає,
Коли ця війна закінчиться хто знає?
Поснули солдати в могилах сирих,
Не чути пісень, та затих дітей сміх.
Живі ще чекають в молитві до Тебе,
Гріхи на землі дістають вже до неба,
Невже під контроль взяв усе сатана,
Як доказ цього нищить землю війна?
В серцях ще надія, тримається віра
І Бог Вседержитель приборкає звіра,
Не буде тут царства повік сатани,
Тримають десь небо над нами сини.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2025
автор: синяк