Ходив Гоголь по столиці:
В циліндрі блискучому,
Прислухався, як дітей ми,
І студентів учимо,
А в саду Шевченківськім,
До пізнього часу:
Про свою екскурсію
Повідав Тарасу:
"Обійшов незримо я
Всі аудиторії:
Кафедри словесності,
Кафедри історії,
Хімії і фізики,
Етики й естетики,
І цієї, як її?-
Навіть кібернетики.
Учать всіх по - російському,
Часом по --англійському,
І лише подекуди
Все ж по - українському.
Поміж професурою,
І межи студентами,
Жваві малороси
Стають рудоментами.
Микола Васильович
Говорив піднесено,
Сипав афоризмами,
Усміхався весело.
І сказав Шевченко,
Засмучений дуже:
"Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2025
автор: геометрія