Горять мости – колишня дружба.
Від поневолення – у прірву.
Сирена виє так натужно,
Немов пророчить ніч вампірну.
Ламають гени непокори.
Тріщать по швах колишні клятви.
Із вирв їжачиться учора,
З підвалів – майбуття прокляте.
Палають маки непрощення.
Свічки каштанів колють небо.
Трясе пропасниця щоденна.
Щури рятуються ганебно.
Земля від попелу сивіє.
Грозою небо б’є в переймах.
Увись голубкою надія
Злітає дронам навперейми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2025
автор: Оксана Дністран