Завжди лякали нас війною,
Аж хмари чорні завмирали,
Скосити погань би косою,
Що люто ввергнула кинджали.
Брудне повітря всі казали?
Біду примножили терміти,
Лиш попіл, після їх навали,
Немовби з пекла ці сусіди.
Сидять шакали на вершині,
Грошей обжерлися мармизи,
Чи межі знають одержимі?
Вже ріки крові від загиблих.
Якийсь маразм на цій планеті,
Неначе демон неупинно,
Гребе під себе увесь Всесвіт,
Землян затіявши убивство.
Ой як же хочеться нам миру,
Та зараз щастя, вже сьогодні,
І тишу, нібито святиню,
Що згладить серця стук тривожний.
Бузок розквітне, так духмяно,
Вечірня зоренька всміхнеться,
Сріблясто встелиться на ранок,
Роса...і зійде враз веселка.
Ой як же хочеться нам миру...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2025
автор: liza Bird