Сновидіння ( рим проза)

         За  вікном  літо,  нічна  пора.  Думок  сплетіння,  мов  жернова.  Як  їх  спинити,  замати  спокій?  Немов  у  путах  посеред  ночі.  Та  ледве  вклалася,  холодне  ліжко.  Одна  відрада,  погляне  ніжно.  До  сина,  що  давно  вже  бачить  сон.  І  спогад  колискової,  звучання  в  унісон.  Все    ніби  й  добре  нині,  хоча    сльози  полинні.  Знов  залишаються  на  устах.  Які  й  не  раз  ховала  при  свічах.  Коли  не  спалося,  виключали  світло.Тремтять  повіки,  бажання  є,  кудись  летіти.  І  от  нарешті,  сон  підкрався….
     Вона  у  ліжку,  погляд  до  вікна.  Серце  тріпочиться,  хвилювання,  коли  ж  закінчиться  війна?  Відчинена  кватирка,  повітря  свіже,  Раптовий  скрип,  той  звук,  чомусь  слух,  надто  ріже.
   Місяць  уповні,  лукаво  позира.  Враз  шелест  листя…
 -  Ти  одна.  Вгамуйся,  ще  все  попереду,  та  знай!  Розслабся,  що  скажу,  при  тиші    все  сприймай.
     За  мить  перед  очима  рідний  сад.  В  його  руках  достиглий  виноград.  Бачить  себе  в  обіймах  ніжності,  тепла.  Ласкавий  погляд,  поцілунки  на  щоках,
-  Ану  цей  солод  скуштуй,  люба,  кохана.  Мене    теж  нагодуй,  залишимось  до  рання.  Цей  сік  нехай,  мовби  вином  нас  оп’янить.  Не  поспішаймо.  Давай  цей  час,  зупинимо  на  мить.
 Враз  ніби  серце,  вискочити  хоче,  Слова  почула,  листя  шепоче,
-  Кривава  війна  -  розлука,  біда,  журба.Та  вже  зустрітися,  настав  час.  В  душі  вогонь  кохання  не  погас.  Папери  ті,  що  безвісти  пропав.  Веління  долі,  то  правдоньки  ніхто  не  знав.
 Зненацька  вітер,  увірвався  в  кімнату.  Миттєво  відкрила  очі,    А  він  все  ще  гойдав,  шовкову  фіранку.  Бентежить  думка,  чому  такі  задовгі  ночі?  Холодний  піт,  мокре  чоло,  в  мить  почуття,  гарячим  попелом  лягло.  Чому  наснилося,  що  було?  Навіщо    душу  ятрить  і  до  чого  цей  сон?
 Де  знайти  відповідь?  Погляд  до  вікна.  На  підвіконні,  маленька  пташка  на  неї  погляда.  Наразі  світло  в  телефоні,  легенький  звук  від  СМС.  Цікаво  яку  звістку  принесе?  Ця  пташка  і  хто  так  рано  щось  нам  пише,  синку.  На  стіл  поклала  мокру  хустинку.  Повідомлення,  із  чужого  телефона,  читає  без  зупинки.
 -  Привіт!  Я  живий,  люба  не  хвилюйся.  З  полону  нині  повернувся.  Передзвони,  як  ти,  як  син?  Скину  локацію,  чекаю  на  зустріч.  Моя  кохана,  я  так  за  вами  скучив.

                                                                                                                                             11.06.2025  р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2025
автор: Ніна Незламна