***
Пахнуть медом і росою
Вранішні кульбабки,
Дух захоплюють красою
Дивовижні шляпки -
Чепурні та золотисті,
Для очей відрада,
Пера підняли пушисті -
Ожила левада!
***
Золотою омелою
Сонячне гніздо у кроні
Сипле промені рікою -
Блиски в морі безборонні,
Не дотягнешся рукою...
Неба погляди - бездонні.
***
Вечоровою порою,
Сяйний місяць за горою
Кинув промінь в літні трави.
Недокошені отави
Грали в хованки, перисті,
У перловому намисті,
Місяць плутали, сріблисті, -
Заховавсь в кленовім листі.
***
Хвиля виштовхує мул на поверхню,
Закаламутивши радісне дно.
Сонячне око прискіпливе, зверху,
В'яже з проміння сріблясте рядно -
Дивну відкрило для пряжі майстерню -
В кроні висить, як осине гніздо.
***
Море полоще Сонцю волосся,
У кришталевій, теплій водичці.
Хвиля шалена скаче у бричці,
Локон впіймала… Як їй вдалося? -
Гладила берег ніжно по спинці,
Позолотила, як на картинці!
***
Струмить по тілу теплий дощ,
Імпровізує твістом.
Завдячний небу мокрий хвощ,
Між розмаїтих в перлах лож,
З краплин вчепив намисто,
А на душі так чисто.
Цілунком сонця розтривож!
Ото ж!
***
Переплітаються світи,
Перемовляються епохи.
А ти промінчиком світи,
Не сумнівайся анітрохи!
***
Обрій запилює квітку криваву,
Сипле додолу вощаний пилок.
Ранок заварює сонячну каву -
Днині дарує цілющий ковток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2025
автор: Lana P.