Поміж шифрованого людства,
Що споглядало небеса,
Немов граніт і бірюза
Ранковим сяяло безумство…
Рамена річки грали в
Кохання, радість та наснагу,
У давнину, де рибарям
Несли за хвилями звитягу.
Багато діб з того часу
Минуло, наче давні Фіви -
Де ж він тепер, той Віннету,
Що берегом збирав нам гливи?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041380
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2025
автор: bloodredthorn