Якщо біжиш, то вже не озирайся.
Чорніє дим у небі клубком хмар.
Пече спина, та болю не піддайся,
Терпіти - може то найкращий дар.
Вогонь із неба палить твоє місто,
Кортить вернутись поглядом назад,
Бо в домі десь залишилось намисто,
Над ґанком достигає виноград.
Забудь усе! Забудь! Не озирайся!
Нехай горить. Жени своїх ягнят.
Послухай, жінко, мудрості від старця:
Ще буде радість від майбутніх свят.
А їй кортить, в душі бурлить цікавість.
Тяжкі торби наповнені добром.
Якась спокуса чи секундна слабкість-
Навік завмерла сольовим стовпом.
На гострих скелях мекають ягнята.
За вітром покотилися торби.
Дивися, жінко, згарище від хати,
Що сіллю залишилося в тобі.
Чи ти не чула мудрості із неба:
Іди вперед! Лиши усе як є!
В минуле озиратися не треба,
Воно у камінь серце закує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2025
автор: Альона Ус