ХІБА ЗАБУВ Я

Хіба  забув  я,  ти  забула?
Те  не  забудеться  ніяк!
А  на  цей  час  блакитна  куля
Пройшла  нелегкий  довгий  шлях.
Та  були  дні  благословенні,
Один  другому  достеменно  
Серця  довірили  свої,
Неначе  щастя  повні  жмені.
Були  ж  за  свідків  солов'ї
Тоді  травневими  ночами.
І  цвіркуни  в  густій  траві
Свої  наярювали  гами
Так,  що  шуміло  в  голові.

Як  можна  все  оте  забути,
Що  мов  святим  було  для  нас.
Ми  будувать  не  халабуду,  -
Палац  хотіли  на  той  час,
І  хай  повітряний,  хай  в  мріях,
А  він  казковим  був  для  нас.

Та  діяв  час,  щоб  ми  прозріли
Побачили  все  без  прикрас,
Весь  світ  навколишній  реальний,
Щоб  спала  пелена  з  очей,
Що  грішне  є  для  нас,  сакральне
І  правду  явищ,  суть  речей.
Та  не  забути  юне  свято,
Яке  залишилось  в  серцях.
Воно  і  є  оте  багатство,
Що  не  обтяжить  час  і  шлях.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2025
автор: Рунельо Вахейко