Знов ранок купається в літньому сонці
І квіти вмиває в прозорій росі…
А Дзвоник Останній в навчальному році
Знов тиху втирає в мовчанні сльозу…
Розвіємо сум його в просторі часу,
Дзвінким переливом усеньким селом...
І зайдемо знову до рідного класу,
Огорнем його учите́льським крилом…
Розквітнемо в посмішках, скажемо:– "Здрастуй!»,
Школо моя – часу життєвого плин.
Тобі я ніде і ніколи не зраджу,
Єдині ми в гамі чарівних світлин.
За Першим, Останній лунатиме! Доки
Із нас хтось топтатиме стежку сюди…
А ШКОЛА у снах рахуватиме кроки,
Які залишатимуть чисті сліди.
Нехай на заваді не стануть причини,
Згадати чималу частину життя…
Й нові помістити в альбомі світлини
Із фейсом щасливо прожитого дня.
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2025
автор: Любов Таборовець