Коли б пішов завчасно з дому
Я, мандрував би, як чумак,
Невже було б все по-другому
І все було б уже не так,
Як зараз? Ті ж були планети,
Зірки би сяяли такі ж?
Чи був другим я б на портретах
І інші люди були б скрізь?
Мене б чекала інша доля,
Було б все інше навкруги,
Знайоме начебто до болю,
Як правила старої гри.
Невже тебе не стрів тоді б я,
І не стрічав би знов і знов?
Подібне стрівши би подібне,
У серці зворушило б кров?
Невже тоді б ми розминулись,
Тебе, як долю не впізнав?
І стало все б мені минулим,
Якого б і не знав? Хто зна?
А чи те стало б мені рідним,
Чи прикипіло б до душі?
А чи я був би тим же свідком,
Де час, невидимий рушій,
Мені показував би зрідка
Картини вічні і страшні?!
А чи була б та ж сама мітка, -
Та зірка Божа на мені?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2025
автор: Рунельо Вахейко