Як пахне в лузі васильками!
І я згадала раптом вас,
Мої колишні милі друзі,
Нас доля розвела і час.
Згадала все, що ви любили,
Що ненави́діли в житті,
І те, як разом їли-пили…
Такі хороші ви й прості!
Іду замріяно додому,
А ті духмяні васильки
Так по-земному несвідомо
Ганяють спогадів хвильки, —
Який-бо килим розпростерся! —
На кілька радісних хвилин,
Що доторкнулися до серця,
Його незайманих глибин.
25.07.2000
©Коломоєць Людмила Петрівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2025
автор: Людмила Коломоєць