Унікально розтрощена ваза
їжачками припала до ніг.
Ми далекі, проте ми ще разом,
наче хмара кошлата та сніг,
що біліє, а потім сіріє —
калабанно-весняний привіт
нашим війнам, примиренням, мріям,
що раптово загнали під лід.
Нерухоме ще стане тремтливим,
а під ліками, може, злетить
до тих хмар, що могли нести зливу,
але пухом рознесли блакить.
© Олена Галунець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2025
автор: Олена Галунець