Хтось скаже, що я живу лише війною,
Та ні, вона живе в мені і поза мною.
Вона, можливо, не доторкнулась вас,
Тому танцюйте свій весільний вальс.
І поки ви відпочиваєте від неї,
Ім'я героя карбують на алеї.
Війна безжальна, у неї вбивчий дотик.
Хто пізнав її, той спробував наркотик.
Її жорстокий запах в ніздрях.
Три, дев'ять, один. Вогонь. Гармата. Постріл.
Дзвінок. Привіт. Як ти? Зв'язку немає.
Я відчуваю, як міцно ти крізь відстань обіймаєш.
Минають дні, бої запеклі.
Ти поки не в раю, але у пеклі.
Живи. Молись. Не сумнівайся.
Так буде не завжди. Прошу, не лайся.
Волосся димом густим вкрито.
Його не стерти. І не змити.
Війна фарбує все лиш чорним й сірим.
Та ви її зупините. Я вірю.
Вона не стукає у двері гостем,
А вибиває їх чоботом від злості.
Вона випалює дотла чорнозем,
А наші козаки під ним стелять собі ложе.
Хтось скаже, що я живу лише війною.
Та ні, це ви живете поки лиш собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2025
автор: Марина Цуркан