Суцільні виклики кидає нам життя,
Тертя із землею не уникав ніхто.
Хто не падав у дитинстві носом,
Хто не бився з однолітками до крові,
Хто не ходив босими ногами по траві,
Хто не злазив на великі дерева,
Не сидів, ховаючись, у віттях розлогих верби,
Граючись просто в хованки або утаємничившись від юрби,
Хто не бігав високими дахами
З іншими, такими, як він, дітлахами, -
Той, очевидно, ніколи не жив
Або, як сучасні, сидів за компами,
А життя за вікном мерехтіло стовпами.
07.06.2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041210
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2025
автор: Ростислав Сердешний