Обіймаю всі наші світлини...
Мені залишились лише вони.
Тебе я бачу в очах сина,
Тебе - в усмішці доньки.
У кожній думці, кожнім слові,
У кожній речі, кожнім дні...
Я відпустити не готова
Твоєї ніжної руки...
Такий близький, такий далекий...
Враз спохмурнів без тебе світ.
Відтепер я самотньою лелекою
Стрічатиму твій дух біля воріт.
Відтепер все шукатиму я відповідь
На своє: "Чому? За що? Як так?"
А я ж плекала у собі любові заповідь,
Щоби світила нам, немов маяк.
Чому Тобою, Боже, обрана?
Чому мене Ти радістю своєю обділив?
Ще вчора я була щаслива і закохана.
Ще вчора... Як бути пташечці без крил?
©️ Марина Цуркан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041197
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2025
автор: Марина Цуркан