Поете-друже, воїне і брате!
Твої вірші - моїх думок луна.
Засіяв слово, звагу пожинав,
Коли ув очі глянула війна.
А скільки ти ще міг би написати!
Поете-воїне, ти знав багно окопу,
І був бліндаж холодним і сирим,
Коли окріп із друзями ділив.
Чи був у тебе лист і час для рим,
До миті, поки серце лист окропить?
Поете-брате! Однієї вдачі
З тобою ми. І крапає в слова
Мій біль, моя тривога. Я жива,
Бо ти мене собою закривав.
Пробач мені, що знову й знову плачу.
Історія створення вірша:
Поету-воїну Максиму Сальві, який загинув, захищаючи
Україну, присвячую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2025
автор: Горова Л.