[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lt8qqyuB9_0[/youtube]
Я буду згадувать ті дні,
Які нам доля наділила.
Вони тепер неначе в млі,
Нащо вона оце зробила?
Тепер лиш пустка повіває,
Ніщо неначе й не було.
І вітер всі слова змітає,
І снігом білим замело.
Їх відновить не намагаюсь,
Нехай іде все в забуття.
Це так робити я стараюсь,
Та відчуваю вороття.
У довгі дні зимові й ночі,
Я не знаходжу тих причин.
Чому ж все плачуть мої очі?
Вже нічиїх нема провин.
Та час зітре все без останку,
І пам"ять зможе відпочить.
Душі ледь тліючу жаринку,
Назавжди треба погасить.
Тебе не жду уже давно.
В минуле вже закриті двері.
Тепер обоє мовчимо,
Сказати щось - нема потреби.
Все ж ти приходиш серед ночі,
З докором дивишся в лице.
Невже сказать мені щось хочеш?
Дивлюсь - тебе немає вже ніде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2025
автор: Н-А-Д-І-Я