Йди-но сюди, «братику-москалику»…
Ти чого на нашу землю прийшов?
Без всякого дозволу, без ліхтарика,
Мабуть, що шукав, то те й знайшов.
Присвітили тобі хлопці гарячого!
Потоптався, покруч, по нашій землі…
Може станеш людиною зрячою.
У полоні - не вдома і не в теплі.
Що ж ви робите, тупі нелюді..
Невже, тішить вас людська смерть?
Ви у натовпі примітивної челяді.
Геть загарбники від нас, геть!
А той, що ховається, чого він хоче?
Щоб його в темну ніч розбудили..
(Мерзенне, про визволення булькоче).
Хоче, щоб голову свої відкрутили.
За наші зруйновані міста і села,
За загибель батьків, матерів, дітей.
Брати мої! Країна в журбі, невесела….
Хай, нас в бій веде Прометей!
10 квітня 2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2025
автор: filaya