небо свинцеве
його помережано іржею
що сиплеться на нас пилом
кислотних дощів
дістають із шаф
уривки плащів
я розкурюю слова трав
і струшую попіл на дим
ми були злими жорстокими підліткамми
стали добрішими але також і злішими
дирижабль своїми вітрилами
відраховує наші дні
на місто наклали чорно-білий фільтр
пліснява поїдає проявник плівки
скільки днів у місяцячного серпа
дихає небом мінерва
у казані явного готуємося
до невід'ємної частини темряви
частоти серцевого
нападу на наше місто
мохом замурована кістка
і її господар шукає
серед країв без правил
і правильних шляхів
місто закутане у дим
білі будівлі, недосяжна старість
я курю чорну цигарку на гойдалці
суміщаю свою скорботу і радість
напрямок у суміш інфернальності
через зарості синіх квітів що кусаються
ключі на дні колодязя що хитається
а двері у череві сенсу що ховається
свинцевий дах над нашими головами
танцює під пристрасть вітряної балади
вітряки-колеса мають що сказати
не слухаю нікого, окрім свободи-палади
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2025
автор: Хімічна Химера