Кожну ніч вдивлявся в небо
Астроном Микола,
А літаючих тарілок
Не зустрів ніколи.
Тепер все на місце стало:
Клявся і божився,
Що побачив таке диво,
Коли оженився.
Так літали по кімнаті,
Як метеорити,
Тарілки й миски усякі
В жінки Маргарити.
НЛО це Коля мусив
Все зафіксувати,
В знак примирення старався
Черепки зібрати.
Вчора сяюча тарілка
В небі засвітилась,
На подвір’я астронома
Плавно опустилась.
Два пришельці головаті
Знаки подавали,
Із далекої планети
Колі співчували!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2025
автор: Катерина Собова