Як гарно на собі ти квіти носиш,
Дівча кумедне з жаром ластовиння
На щічках й на кирпатенькому носі.
Твоє квітчасте плаття, мов з насіння,
Розсипаного в трави при дорозі,
Розквітло золотим, ліловим, синім…
І навіть дощ, що враз прислала осінь,
Не вимив ані барви, ані тіні,
Ні во́гняних витків в твоїм волоссі,
Ні бісиків у о́чах чародійних.
А ти вплітаєш ще й ромашки в коси,
Поставши перед сонцем на коліна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041052
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2025
автор: Емма Конвалiя