Вже не середина року.
Літо минуло, на жаль.
Осінь приглушує кроки.
Тихо звучить рояль.
Осінь, вітер розвіює листя.
Що було, того вже не знайдеш.
Колір осені – він золотистий,
Але й трохи коричневий теж.
Осінній блюз –
Дещиця смутку,
І трохи радість.
Не помилюсь.
Як далі бути,
Дай пораду.
Осінній блюз
Звучить так тихо,
Не чують люди.
Я не боюсь
Робити вдихи
На повні груди.
Знову хочу бажати і мріяти,
І відчути поточне старим.
Час наповнює простір подіями,
Та осінь сміється над цим.
Хвилі звуків змінилися тишею.
Я хоч не п'ю, та нап'юсь.
Літо минуло. Минуло й залишило
Лише осінній блюз.
Осінній блюз –
Дещиця смутку,
І трохи радість.
Не помилюсь.
Як далі бути,
Дай пораду.
Осінній блюз
Звучить так тихо,
Не чують люди.
Я не боюсь
Робити вдихи
На повні груди.
Вже не середина року.
Літо минуло, на жаль.
Осінь приглушує кроки.
Тихо звучить рояль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2025
автор: Сергій Южаков