У темряві дихає простір густий,
Де тіні мовчать і пульсує ефір
Там шепче далекий, але і живий,
Що тягне углиб — не спокій, а вир..
Страх ходить босо́ніж на кра́ю, межі́
Не має обличчя, але має шлях..
Він сіє тривоги в думках потайні́,
Та сипле не зерна, а попіл і прах*..
*жах
Цей ворог безликий тліє у нас,
Кричить про те, чого не існує..
То — тьма, що з’являється саме "в час",
Коли ми з собою вже не воюєм..
Пірни у мороччя темних глибин —
Рятунок там блимає поміж страхів
Хто вміє пройти їх кривавий плин,
Той виросте вище земних берегів..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2025
автор: Софія Пасічник