Розсипи цвіту

                   Духу  Святому
                   і  Пренепорочній  Діві-Матері  Марії
                   присвячується  в  любові



Розсипалось
                             літо
   розбіглись
         душ  
               квітом
       а  де?
ти  де?
               і  ти  ж  
       десь?
   а  ти  —  
де?
Любов    —
   в  серці
                               Гряде!


мов  всі  
         заджмеліли  
         літать  —  
полетіли?!
Чиясь  гола  
правда
обскубана  
йде


гагах!  —  збирать
в  серці
нагих  
ще
людей
але  чу’    ну  ти  де??
Але  це  не  секрет?


                                 тож  —
ти  де?
Любов    —
в  моїм
         серці  —…
у  серця  
відчиненість…
придумали  літом
велику  пружинність
збирать  
в  моїм  
серці  
людей!

й  хто  тримав  
свою  жінку
 —  горохом  об  стінку
мов  з  двору  на  стежку
хить-хить
і  по  стежці…
а  ти  в  Божім  серці?!
і  сонце  сміх-стрілки
підводить  на  день?
хто  мав  серце  жінки…
стежкою  і  без  зупинки
                                               в  зажинки
полудень  мов  плавлячий  
в  вусах
гряде!  й
               припаї  пряде
а  чия  ти  є,  жінко,  —
ти  де?
 і  то  всі
ворухтАї
     — ти  де?


                         аж  ти  де???
і  що  в  серці  привАри
а  по  що  біг  —  в  отарнії
хмари?
То  вовк
в  ряботінь  вас  вкраде?
і  вовк
в  ряботінь  не  вкраде
і  праця  тебе
не  вкраде…
і  скільки  до  гОрода  
паритись?
               А  —    як  твої  стУпні?
Але  ввійшла  в  серце?
своє?
чи  моє?


І
я  де?
Й  по  ступнях  моїх
Вся
Вся  —  яса!
попри  все
                   і  до  Бога  веде
здвигнув  —  мов  
згарячу  і  прибрехнув
художник  —  цей  …  може!
Красою-у-Жінці  веде  —  і
краде
                 зараза
   ну  щастя  заразне
полудень  питає  —  ти  де??


05.06.2025,  блгв  князя  Ігоря…  дякую!
Київ  —  третій  вибір  Богородиці
і  другий  Єрусалим,  отож.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2025
автор: Шевчук Ігор Степанович