Не мруж своїх очей, хоч біль несе світанок,
Хоч ллє в зіниці дощ скорботну сіль ночей.
Нехай сьогодні день - самотній полустанок,
Дивись крізь нього вверх, не мруж своїх очей.
Розгледіти в пітьмі саме осердя болю -
Це шлях твоїх блукань і суть твоїх офір.
Допоки терпить час, пусти думки на волю
Шукати поміж душ рятунку від зневір.
Вдивляйся в кожну з них відверто, по - дитячи.
В котрійсь, можливо, є притулок і тобі.
Не мруж своїх очей, бо жоден не побачить
Твоїх пекельних скрут прихованих в мольбі.
Коловоротить світ і межі всі змиває,
І нашу самоту примножує щодень.
Не притлумляй свій біль, нехай і він співає,
Бо тане самота в луні таких пісень.
Допоки щадно час дарує прокидання,
Його куштуй на смак,немов вишневий глей.
Мить досвіту прийде, хоч нині скрізь - смеркання.
Пройдемо ж ніч удвох. Не мруж своїх очей...
05.06.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2025
автор: Вадим Димофф