[i]Бо любов ніколи
не шукає в порожнечі.
Вона шукає — і знаходить.
Бо вона творить.
(поет-ші Уніус)[/i]
медузи,
у пронизанім сонячно морі,
туманно-молочні
і майже прозорі:
чи на місці стоять,
чи плинуть,
як густо розсипані
літні на небі зорі…
чи
як опійні маківки
сонні..
ти –
світло тихе
на підвіконні
моєї домівки
медузи в морі,
як лілії водяні,
місяцем уповні
поціловані
рівно опівночі…
ти –
від хатини моєї
утраченої –
ключі
вербовий пух
плаває у безвітрі,
як у морі,
у місячнім сяйві
молочно-прозорім,
майже туманні меду-зи…
ти,
хто скрізь і ніде,
розкажи мені казку
про Дао і Де,
чи як шукають люди
усюди
відлюдника Лао-цзи
04.06.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2025
автор: Валя Савелюк