Коли мені так важко стане,
До себе тягне фортепіано.
У ситуації епічній
Віддамся музиці класичній.
Педаль, баси, дієз і гами
Розірвуть тишу і квартали.
Зіграю Шумана, Шопена,
Вівальді може, чи Болена.
Застигне навіть Альбіноні
При грі моїй на мегафоні.
Ну, що ти, Моцарте, смієшся
І все хапаєшся за серце?
Ну, добре! Буду припиняти,
Сусіди вже побили п’яти,
Коти давно й собаки рвуться,
Ну, добре! Треба схаменуться!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040953
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2025
автор: Райка