А дощ такий - не випускає з хати,
Напнув у небі сіре полотно.
Шумить, колише, зваблює поспати,
Бузком торкає сплакане вікно.
Сідаю в крісло, наливаю чаю,
П'янить його медовий аромат.
Я добрим словом серце зігріваю,
Читаю вірші і дивлюся в сад.
Півонія от-от розкриє квіти,
І півники вмиваються дощем.
Барвистими ліхтариками світять,
На тин зелений, сплетений плющем.
Травневий дощ... нема кінця і краю,
Але ж і він, нарешті промине.
Весна зі смутком літо зустрічає,
Таке життя - небесне і земне.
Тому, нема поганої погоди,
Пливуть в моря небесні ручаї.
Все під контролем в мудрої природи,
А ми маленькі часточки її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2025
автор: majra