Спасибі, мудрий Боже, за блакить,
що скоро стане сивою й рябою,
за те, що в море річенька біжить
з отруєною стронцієм водою;
за те, що в цій війні я сам не свій,
бо мрію перегризти горло звірю;
за те, що я хоч хворий, та живий
і в Тебе за інерцією вірю.
Спасибі за картоплю і кисіль,
за вищу справедливість, що не діє,
за те, що Ти даєш нам тільки сил,
щоб плюнути на всі свої надії.
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2025
автор: Олександр Таратайко