На Хмельницькому базарі скупилася жінка.
Торба з лахами в руках, макова начинка…
Ледь запхалася в автобус, біля Катіона.
- В Волочиськ! Один, без здачі! Не треба талона!
Їде жіночка в притирку. Всі, як на дебатах.
Спішно хочуть щось цікаве сказати - спитати.
Прислухалась - зліва молодь щось про дискотеку…
Справа - справжні аксакали, про ліки й аптеку…
На сидінні - чоловік, в чорному, і жінка.
Він - серйозний і поважний. Вона - як картинка!
І підслухала вона їх шепіт - розмову:
- 10 свічок поставите і прийдете знову!
Все пройде й новими фарбами вам життя засяє!
Мене не одна людина вже добром згадає!
Встромив в руку тій красуні якийсь папірець.
- Дійте,- каже, - і не зводьте життя на нівець!
А жіночка, що з базару, на вус намотала,
10 свічок щонеділі в церкві купувала.
Не змінилося життя! Ні сяє, ні гріє…
Як раніше, до свічок… Ледве - ледве тліє.
Якось їхала в Хмельницький - пан той, вдітий в чорне!
Вона гепнулась в сидіння, що поруч, проворно.
- Отче, я колись підслухала… Ви пораду дали…
Свічки ставити, по десять. Помогти ж би мали…
Чи то я вже така грішна? Чи в чому причина?
Чи не той патріархат? Відповів мужчина:
- Не священник я а лікар! Ви пожартували?
Гінеколог!!! Не ті свічки й не туди вставляли!
Одне добре - в церкві ставили! Не буде убитку!
Було б гірше, якби вставили в свою « маргаритку»!
Валентина Дацко / Урода Запрошую Вас на мій ютуб -канал під назвою Гонорова пані!
04/ 06/ 2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040934
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2025
автор: Гонорова пані