Догнав Люсю біля хати
Слюсар Валентин:
-Можна, я зайду на каву?-
Крикнув через тин.
Люся стала, руки в боки,
Сплюнула набік:
-Скільки душ тут чаювали –
Загубила лік.
Знаю ваші чай і каву –
З досвідом вже я:
Шукай іншу десь забаву,
Слухай солов’я…
Обіцяє кожен світло,
Як той Прометей:
В мене вже від тої кави
Четверо дітей!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2025
автор: Катерина Собова